№ 13 (56):

Легендарний ансамбль

Актуалії

Національний академічний заслужений ансамбль танцю України ім. Павла Вірського 15 грудня дав виставу в Сумському театрі ім. Щепкіна.


Ансамбль має шістдесятирічну історію. За ці роки він побував в десятках країн світу. І в багатьох з них неодноразово.

На відміну від численних інших виконавців, афіші яких розклеюються по місту за місяць до виступу, ансамбль Вірського додаткової реклами серед шанувальників високого мистецтва не потребує. А таких у Сумах, попри культивацію шоу-бізнесом у суспільстві так званої мас-культури, на щастя багато (глядацька зала театру була заповнена вщерть). Те, що показували танцюристи ансамблю на сцені, не може не вражати. Приміром, не може не запам’ятатися козацький танець зі списами. Такий бойовий, навіть дещо агресивний, він відтворює бойові навчання десь у козацькому таборі. Синхронність, чіткість рухів біля двох десятків юнаків, які діють на сцені як один організм – заворожує. Така оцінка справедлива й для інших танців. Циганочка, гопак, жвавий гуцульський танок...

Загальну атмосферу глядацької зали найколоритніше відображав молодий іноземець, що сидів у третьому ряду, недалеко від представників преси. Під час особливо складних танцювально-акробатичних па, він вигукував: «У-у, фантастік!» і гучно плескав у долоні.
Окремо не можна не згадати й про костюми. На кожен танець вони були свої. І всі тонкої, філігранної роботи. Українські вишиванки чи то російські сарафани, чи що інше, все зроблено з такою любов’ю і майстерністю, що здавалось, ці речі надають танцюристам сил сповна віддавати себе на сцені.

Але не варто забувати й інших людей, що теж в той вечір дарували своє мистецтво глядачам. Це, передовсім, симфонічний оркестр під керівництвом Олександра Цеберка. Жива музика, це жива музика. І ніщо штучне не зможе її замінити.

По закінченні концерту глядачі аплодували стоячи. Під бурхливі овації на сцену вийшов художній керівник ансамблю, народний артист України Мирослав Вантух. Дякуючи глядачам, він мовив: «Безперечно, представляти свою державу і свою культуру, далеко за її межами добре. Ми намагаємось робити це якомога краще. Але найдорожче нам виступати для вас. Ми для того й існуємо, щоб зберегти національну культуру, національний танець, національну ідею. Я щасливий, що ми живемо в такій гарній державі з таким талановитим народом».

Ігор Кремінь