№ 42 (99):

Гицелі та живодьори

Історія і культура

Олексій ЛЕНСЬКИЙ
  
ГицельТема, братів наших менших, передусім, собак завжди була темою соціально важливою. Особливо, коли мова заходить про опікування бродячими собаками, про контроль за ними.

Найпростішим «опікуванням» у місцевих властей залишався їх відстріл. З подальним використанням «матеріалу». Ще у 1913 році газета «Сумський вісник» обурювалася, коли собак убивали гирькою, прив’язаною до дроту. Цих знищувачів собак наймала місцева влада і називали їх гицелями.

Саме слово «гицель» – єврейського походження. Бідні євреї змушені були найматися на будь-яку роботу.

Так, у Петербурзі одному єврею на прізвище Гицель дозволили отримати від міської управи замовлення на знищення бродячих собак. І з тих пір усіх, хто займався такою роботою називали гицелями.


Інші бідні євреї, ще з теплих собак здирали шкури і звали тих людей живодьорами. У живодьорів був, як правило, і так званий салотопний завод, де вони топили жир з собак і варили мило. 

Під час єврейських погромів, що частенько траплялися у Російській імперії, представників цієї нації часто обвішували убитими собаками і глумилися над ними. Звідси й пішов вислів «навішувати дохлих собак» – тобто звинувачувати не винного.

...Зняті шкури віддавали євреям-чоботарям і  євреям-кравцям. З приходом радянської влади (особливо за Сталіна) євреї масово відмовляються від своїх прізвищ, а частіше беруть собі прізвища від своїх занять: Сапожніков, Стєклов, Живодьор. (До речі, член більшовистського ЦК Стєклов (справжнє прізвище Нахамес) був присутній на одному з революційних мітингів в Сумах). 

Сумських євреїв Сапожнікових я знав особисто. Павло Сапожніков – давно в Ізраїлі, а його брат працював газетярем, зокрема, у комсомольській, на той час, газеті «Червоний промінь»).

Загалом, ремісництво, тобто робітнича професія, відкривала шлях євреям в тому числі і в органи «ЧК», «ОГПУ», партійну, культурну номенклатуру, а також – торгівельну. Втім, хто потрапляв до радянських концтаборів, інших гулагів, організовували там пошиття чобіт, форми для армії та самих «зеків»…
  
У 1948 році Сумська міська влада знову відродила в місті салотопню з бродячих собак і вичинку собачих шкур. Та цю роботу робили вже не євреї. Вони у своїй більшості вже встигли забути свої ремісничі професії.