№ 22 (229):

Харчова безпека - нагальне питання для України

Актуалії

Віталій БашинськийВосьмого серпня відзначається День працівників ветеринарної медицини. Йдеться про людей, які мають пряме відношення до безпечності нашого харчування. Привітавши заступника голови Державного комітету ветеринарної медицини України Віталія Башинського з його професійним святом, наш журналіст повів з ним суто ділову розмову. Торкнувся питань, які стосуються не лише професіоналів, а й широкої громадськості.

- Віталію Володимировичу, останнім часом ведеться багато розмов про необхідність реформування системи державного контролю в сфері харчової безпеки. Поточна ситуація в Україні викликає занепокоєння, і, на жаль, ми вже не можемо, як раніше, говорити дітям: пийте молоко – будете здоровими. Чому чинна система дає збій? Що потрібно зробити, щоб вона діяла ефективно?



 - Те, що є на українських теренах, це відгомін радянської системи. Згадаємо, як тоді вибудовувалися відносини. Все на території великої держави було державним. Включаючи виробників продукції, її переробників, реалізаторів. І, звичайно ж, контролюючих органів. Тому жодних суперечок між ними не могло бути. І тому нікого не хвилювало, скільки разів держава перевіряла сама себе.

Після того, як з’явилося багато приватних підприємств, постало питання навантаження на бізнес. Тому що до виробника заходить ветеринарний лікар, пожежник, представник санітарно-епідеміологічної служби, еколог... Інакше кажучи, велика кількість контролюючих служб перетворилася для бізнесу на великий тягар. Але що важливо – навіть за такої ситуації, коли контролерів і контролю багато, ми не можемо гарантувати ту харчову безпеку, яку сьогодні забезпечує та ж сама Бельгія або Німеччина.

- Чому?

- Це питання раніше поставало тільки в головах наших іноземних партнерів. Але згодом в уряді з’явилися нові прогресивні люди, які замислилися, чому Україна, маючи такий колосальний аграрний потенціал, не може експортувати, наприклад, свою молочну продукцію чи інші продукти харчування. Натомість потрапляє у деякі, прямо скажемо, скандальні ситуації, наприклад, як торік з сонячною олією або раніше із хлорофеніколами у сухому молоці українського виробництва.

Відповідь проста – контролюючі органи не повинні гарантувати безпечність харчової продукції, що виробляють підприємства. Це вже не їх функція. Нині ця відповідальність покладається на виробника. Так заведено в усіх цивілізованих країнах. А контролюючі органи мають стежити за тим, щоб виробник належним чином дбав про безпечність своєї продукції.

Той скандал із соняшниковою олією та сухим молоком багато чому навчив нас. Через те, що в Україні різні аспекти безпеки харчових продуктів контролюються різними органами, ми не можемо виконати одну з основних вимог ЄС, що позбавляє наших виробників виходу на європейські ринки. А саме, ми не можемо забезпечити контроль "горизонтальний": від лану до столу.

- Гадаю, значною підпорою для нього стане травневе розпорядження Кабінету Міністрів щодо плану першочергових дій, спрямованих на вдосконалення системи санітарного та фітосанітарного контролю. Розкажіть докладніше про цей урядовий документ.

- Цей план складається з шести пунктів. Один з них передбачає напрацювання підзаконних документів, які б чітко розмежовували повноваження тих чи інших контролюючих органів.

В Україні три органи дбають про безпечність харчових продуктів. Це – Державна санітарно-епідеміологічна служба, яка контролює всі готові харчові продукти згідно із законом "Про якість та безпечність харчової продукції", другий – це Державна ветеринарна служба, яка наглядає за всіма продуктами тваринного походження, третій - Держспоживстандарт, який контролює виробництво продукції на відповідність стандартам. Раніше ця система працювала ефективно, але сьогодні вона надто громіздка, перешкоджає розвитку бізнесу і обмежує потенціал харчової промисловості. Тож необхідні зміни. Але це не повинно бути руйнування старої системи, а навпаки, має бути проведена робота щодо врівноваження і встановлення відповідальності, компетенції, як кажуть.

- Споживачі майже повністю втратили довіру до якості українських продуктів. Чи зможе поліпшити ситуацію запровадження на вітчизняних харчопереробних підприємствах сучасних ефективних систем харчової безпеки, наприклад, НАССР*?

- Однозначно може. НАССР – це система відомчого контролю якості і безпеки. Відомчого – це слово треба підкреслити тричі червоною лінією. Тобто, держава не повинна контролювати те, що може контролювати саме підприємство.

Чому ця система так популярна в Європейському Союзі та, зрештою, і в США? У них інша назва, але принцип залишається таким самим, як і в НАССР. Ці системи забезпечують найменшу кількість відкликів продукції з ринку. Це колосальна економія коштів! Адже відклик продукції – це втрата репутації підприємства, це втрата прибутку.

Можна багато говорити про цей інструмент. Система НАССР є пластичною, логічною і зрозумілою. НАССР вдосконалює і державний контроль за мінімального втручання у діяльність підприємства. Щоб гарантувати безпеку продукції даного виробництва. Хочу наголосити на слові "дієвість". Сьогодні все більше підприємств заявляють про те, що вони запровадили у себе НАССР. Але для нас, як державного органу, важливий не документ, а факт того, що система працює і гарантує безпечність продукції. Задля цього у нас підготовлено вже близько 50 інспекторів, які можуть визнавати дієвість НАССР і допомагати підприємствам зробити її такою.

Сьогодні більшість харчових виробників повинні запровадити НАССР. Зі свого боку, держава підтримуватиме таку ініціативу і надаватиме їм певні преференції, щоб заохочувати інших до відповідних кроків. У Державному комітеті ветеринарної медицини підписаний 88-й наказ, який передбачає, що підприємства з дієвою системою НАССР можуть відправляти свою продукцію на експорт без дослідження кожної партії, а лише на основі державного моніторингу. Тобто, так само, як для продукції внутрішнього обігу. Уже найближчим часом буде передбачено, що статусу експортерів підприємства набуватимуть лише за умови впровадження дієвої системи НАССР.

Втім, система НАССР для декого може бути не тільки помічником, але й перепоною. Наприклад, для тих підприємств, які досі використовують збірне молоко від приватного сектору. Там система НАССР не зможе працювати і одразу визнає невідповідність постачальника. Бо чітко прописані вимоги щодо отримання молока. А як бабця отримувала молоко вдома, в якій посуді принесла на збірний пункт? Проконтролювати це на рівні держави неможливо. Тобто, таке молоко використовувати у сучасному промисловому виробництві не можна. На жаль, у нас нині такого молока 86%, за офіційними даними, а я думаю, що зараз уже й більше.

- Якщо система НАССР підтверджує свою ефективність, то чи не варто було б зробити її обов’язковою для всіх переробних підприємств, особливо, з урахуванням виходу на зовнішні ринки?

- Для експортерів до Європейського Союзу ця система вже є обов’язковою. Вітчизняний закон про безпечність і якість теж передбачає, що кожен виробник має її впровадити. Але підзаконними актами ніхто чітко не встановив перехідний період і він плавно протікає вже близько 10 років.

Все залежатиме від того, наскільки рішуче діятиме влада. Якщо Кабінет Міністрів або Верховна Рада поставлять за мету привести наших виробників у відповідність до європейських вимог, то система НАССР може бути впроваджена впродовж року. У 88-му наказі чітко вказано, що ті підприємства, які не мають впровадженої системи НАССР, повинні скласти перспективний план для того, щоб через рік ця система була визнана дієвою. Навіть без сертифікату.

- НАССР на вітчизняних підприємствах впроваджується повільно. Що заважає?

- Проблема в тому, що відповідальність за якість харчових продуктів досі поділена між контролером та виробником: це пережиток старої радянської системи. У всьому світі відповідальність лежить тільки на виробнику. Якби сьогодні у нас був створений прецедент закриття двох-трьох потужних компаній через випуск небезпечної продукції, то завтра система НАССР була б підтримана усіма, бо гарантує від таких ситуацій.

Але досі жодного такого прецеденту не було. Тому система НАССР розглядається підприємствами як додаткові непотрібні витрати. Навіть якщо виробник випустить кефір, від якого отруяться діти, покарають, передусім, санітарного лікаря та офіційного ветеринарного лікаря, а не виробника, бо вважається, що вони погано контролюють.

Зрозумійте, навіть офіційний ветеринарний лікар, який щодня працює безпосередньо на підприємстві не взмозі перевірити кожен пункт.

Проблеми є і з сировинною зоною. Від неякісної чи небезпечної сировини офіційний лікар теж не зможе вберегти. Отже, реформа, що триває, є нагальною. І вона вимагає змін не тільки від держави, але й від виробників.

- Що робить Державний комітет ветеринарної медицини для прискорення впровадження НАССР і його компонентів на вітчизняних підприємствах?

- Я вже згадував 88-й наказ. Потребу в обов’язковій системі НАССР визнали всі підприємства-експортери до ЄС. Ми постійно контактуємо з генеральним директоратом САНКО, вони відвідують нас із інспекціями. Цього року перевірялося кілька підприємств і всіх їх визнали такими, що мають дієву систему НАССР. Нам уже є з ким порівнювати, є підприємства, на яких можна навчати наших інспекторів.

- Яку допомогу у підготовці ветеринарних інспекторів, працівників підприємств харчової промисловості надають іноземні фахівці?

- Ресурси Комітету обмежені, а реформа потребує інвестицій, передусім у підвищення кваліфікації. Тому ми залучаємо міжнародні проекти, які нині працюють в Україні.

Насамперед, це проект Міжнародної фінансової корпорації "Безпечність харчової продукції в Україні". Його фахівці проводять навчання для наших інспекторів у регіонах щодо перевірки дієвості системи НАССР. Також проект активно допомагає нам у розробці переліків запитань для перевірок, або, як їх ще називають, "чек-листів". Чек-лист - це сучасний інструмент перевірки та кращий навчальний посібник. Коли з чек-листом ти перевіряєш підприємство, ти не пропустиш жодного пункту і чітко знатимеш, як побудувати свою інспекційну роботу і скільки для цього потрібно часу.

У чек-листі є посилання на нормативно-правові документи. Маючи таку "підказку", інспектори можуть більш ґрунтовно обговорювати з виробниками їхні порушення і шляхи їх подолання.

Чек-лист є об’єктивним, бо для кожного підприємства він однаковий. Якщо раніше акти складалися в довільній формі, при їх порівнянні можна було сказати, що до того чи іншого підприємства поставилися з упередженням. Тепер це виключено.

Чек-лист полегшує роботу інспектора, робить її прозорою, допомагає, навчає, загалом виводить його на рівень більш цивілізованої роботи. За таким принципом працюють всі інспекції в світі.

Також ми співпрацюємо з проектом ЄС "Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ та реалізації політики добросусідства в сільському секторі". Це досить масштабна співпраця. Зокрема, проект надає безкоштовні рекомендації виробникам щодо впровадження системи НАССР на підприємствах Івано-Франківської, Сумської та Чернігівської областей. Також вони поставили на 1 млн. 200 тис. євро обладнання до вітчизняних лабораторій. Наші спеціалісти проходять навчання в Європейському Союзі. А цьому вже сприяє третій проект – це проект TWINNING. Всі три проекти на сьогоднішній день є вдалими і працюють на зміцнення системи харчової безпеки нашої держави. Тож таку необхідну співпрацю слід продовжувати.

Тарас Тернівський, Національний прес-клуб "Українська перспектива"


*HACCP (аналіз небезпечних чинників та критичних точок контролю) – система управління харчовою безпекою, заснована на аналізі потенційних загроз та запобіганні їм під час усього виробничого процесу.