Попередня версія:

Олександр Сахно: “Тому що обкрадають”

Місцева влада

Кореспондент: Якщо говорити про причину, яка поклала початок вимозі жителів нашої територіальної громади про дострокове припинення повноважень Сумського міського голови В.П. Омельченка, то напевно вона полягає у тому, що Омельченко сприяв фальсифікаціям при волевиявленні громадян на виборах Президента України у Сумах. Ви згодні?



Олександр Сахно: На мою думку, беззаконня під час виборів – одна з причин, хоча може й, найпоказовіша, найдієвіша... Однак глибинною причиною несприйняття громадою Сум міського голови Омельченка, глави облдержадміністрації Щербаня, є їх узурпація влади як в області, так і в Сумах зокрема. Підкреслюю: навіть не методи керівництва, а фактична узурпація.

У людей, які займаються бізнесом – та й у тих, хто не займається – немає головного у ставленні до міської та обласної влади: немає довір’я до неї. Як в господарських, так і в цивільних питаннях. Якщо ще коротше відповісти на ваше запитання, я скажу: причина народного обурення в тому, що народ цей обкрадають, і найголовніше – відбирають основу життя, бізнесу – викрадають нерухомість.

Про який розвиток, про який завтрашній день можна з упевненістю говорити, коли не дають працювати? Нищать роботу тим, що відбирають нерухомість, іншу власність це – раз. А два – це неможливість самостійно розпочати у теперішніх Сумах бізнес, одержати інвестиції під конкретні цільові програми. Доступу до інвестиційних коштів зараз у Сумах практично немає. І розвивай у таких умовах ринкову економіку...

Кор.: Маєте на увазі доступ у першу чергу до західних інвесторів?

О. Сахно: От якраз – не в першу чергу. У першу чергу найголовнішим інвестором національної економіки мають бути власні громадяни, мільйони і десятки мільйонів громадян України. Для мене поняття інвестиції рівнозначне з поняттям вкладення громадянином коштів або на банківський рахунок, або напряму в якийсь бізнес. Але ж зараз практично стало неможливо людині, яка хоче і вміє господарювати, розвивати чи створювати більш-менш успішний бізнес. Як в Україні, так і, звичайно, в Сумах, в області. Та що там – “розвивати, створювати”: зберегти свою власність, свій бізнес вже стало проблемою. Передусім – у Сумах. Бо тебе просто грабують.

А що стосується інших інвестицій: західних, східних чи ще якихось – то все другорядне, хоча, й важливе. Тим часом, економіка не буде надійною без надійної основи. А надійна основа – це інтерес кожного громадянина мати тут – на місці свого проживання – достойну зарплату, успішний бізнес. У громадянина України і думки не має виникати, аби поїхати звідси. Або шукати кращої долі: або, мовляв, зароблю тут, ухоплю щось вагоме та поїду геть...

Кор.: Справді, психологічна категорія інтересу є основоположною. Навіть, якщо пригадати навчальний курс загальної психології, то розвиток особистості обумовлює інтерес: якщо його немає, ти не візьмеш до рук книгу, навіть не увімкнеш телевізор, бо все байдуже, немає інтересу...

О. Сахно: Категорія інтересу є так само й категорією економічною. Бо економіка – суспільний організм, зі схожими потребами та законами розвитку, що і людський. Тут маємо прямі паралелі: як і людині, економіці потрібний час для становлення, накопичення енергії, потрібні вихід енергії, потім її відновлення, подальший ріст, розвиток... І в основі всього цього стоїть, зрозуміло, інтерес.

Однак, про який інтерес можемо говорити, коли маємо таких керівників як Кучма, Янукович, Щербань і... особливо Омельченко. Чому – особливо? Та тому що саме він знаходиться на тому нижньому щаблі суспільства, який відображає зародження інтересу. Саме на цьому щаблі інтерес продуктивно здатного громадянина іде на контакт, так би мовити, із зовнішнім світом, де першою ділянкою є місцева влада. Чутливість першого контакту є найвищою. І від того, як зустріне цей інтерес нижча ланка влади, залежатимуть подальші взаємостосунки, подальший розвиток суспільства.

Кор.: Своєрідний, можна сказати, момент істини...

О. Сахно: Мабуть, можна і так сказати. Бо психологія і практика життя така: що там сказав Кучма в Києві, то ще вилами по воді писане; та навіть і те, що губернатор може сказати... А ось уже міський голова Омельченко – тут уже небезпечно. Бо він стоїть на найнижчій (міського рівня), найближчій сходинці до інтересів всіх громадян, і насамперед – до робітників, службовців, бізнесменів – всіх, хто бере більш чи менш активну участь у розвитку економічних процесів. І ця близькість є дуже чутливою.

І якщо цей голова починає красти, а особливо красти нерухомість, красти юридичні особи-підприємства, то зрозуміло, що всі розбігаються. А тоді Кучма заявляє, Щербань заявляє: ми тут всіх, таких-сяких покараємо... Та справа ж не в тому, що покараєте чи не покараєте. Економіці від цього не стане краще. Мерія! А особливо її голова є лакмусовим папірцем того, що відбувається в економіці. Ось від чого починаються інвестиції. Бо інвестиції і є довірою. А довіра – це не просто слова. Відчуття має бути, так зване третє око (чому ми й говорили про рівень місцевої влади як про найчутливий). Довіра на рівні відчуття має бути, тому що треба розстатися з коштами, ризикнути гроші перетворити у підприємства, механізми, зарплати і побачити розвиток цього всього.

А як ти вкладеш кошти у розвиток територіальної громади, коли доводиться справу мати з її головою Омельченком, який обкрадає своїх жителів?

Кор.: Виходить, теперішня мерія на чолі з теперішнім головою не дає вкладати кошти, розвиватись бізнесу. У чому це конкретно проявляється?

О. Сахно: У проблемі реєстрації юридичної особи, наприклад.

Відомо, що будь-який свій бізнес людина не зможе втілити у життя без створення юридичної особи. Але з цим у Сумах – неабияка проблема. Та плюс до цього – інформація про створення юридичної особи розлітається направо і наліво, а передусім – Щербаню і Омельченку.

Так ось, треба сказати, коли ти зареєстрував підприємство, яке має активи у вигляді різного майна, виробничих потужностей та, зрозуміло, нерухомості, то інформацію про нього одержують ці два керівнички. Якщо підприємство, і передусім – його об’єкти нерухомості – їм сподобаються, то вони зроблять усе, аби його собі присвоїти. Руками податкової, прокуратури, міліції, а головне – руками теперішнього директора Сумського бюро технічної інвентаризації. Саме там ведеться реєстр об’єктів нерухомості і саме там видається або скасовується такий правовстановлюючий документ, як свідоцтво на право власності на об’єкт нерухомості. І як тільки подібна інформація потрапляє на стіл до Омельченка, він миттю несе її на тарілочці Щербаню, на ходу запопадливо прогинаючись. Мовляв, дивись, Володимире Петровичу, яка гарна штучка, дивись скільки там заробляють: треба б собі забрати... Ну, а реакція його шефа відома: ну так давай, тобі й карти в руки. І починається на власників такого підприємства чинитися тиск. Аж поки не відберуть бізнес. І після того, як відібрали, нічого у них по-людськи не працює. Як відберуть – у людей знижуються зарплати, з постачальниками порушуються договірні умови і так далі і тому подібне. А чому так виходить? Та тому що забирають за гривню (або й за так), по-швиденькому витягують звідти пару гривень, а після – для них хоч трава не рости. Думають, що знайдуть ще щось апетитне...

Кор.: Так підожтіть, якщо людина опиняється пограбованою, якщо її незаконно позбавили права власності, вона ж може звернутись до суду...

О. Сахно: Не просто може, вона має бігти до суду, тому що тільки суд Буквою Закону утвердить справедливість. І що стосується суддів і Зарічного, і Ковпаківського судів міста Суми, і обласного, то більшість з них я знаю як суддів з великої букви. Я не говорю за так званого суддю Рикова у Ковпаківському суді. Це не суддя. Це – помічник Щербаня. Але фактично всі судді Сум, прагнучи служити Феміді, перебувають під шаленим тиском Омельченка та Щербаня. І ви, знаєте, по-людському я їх можу зрозуміти. Мені їх шкода. Але я повторюю: фактично всі сумські судді – нормальні судді. Ну тиснуть на них оці всі голови, глави... Ці голови навіть не розуміють, куди вони втручаються. Вони навіть не розуміють тієї істини, коли якщо ти їдеш у сідлі, то треба коню дати поїсти, щоб їхати далі. Вони не розуміють простих життєвих істин. І при цьому вважають, що можуть очолювати цілу громаду, керувати цілим міським господарством.

Ви своїм питанням фактично порушили проблематику демократичності державного устрою. Тобто, демократія – влада народу – забезпечується, у тому числі, судом. Судовою владою. Про цивільні суди я сказав вище. І повторюсь, що переважна кількість суддів – це судді. І цим все сказано. Але ось заведеться у Ковпаківському суді ось така .., як Риков – і йди тоді до суду шукати правди. Знайдеш...

Вибачте за експресивність, але по-іншому, як знущання над судовою системою у Сумах я говорити не можу.

Проте мова зараз йде більше про господарський суд. Тому що спори про власність юридичних осіб – це його компетенція. І у Господарському суді Сумської області – достатня кільквсть не стільки суддів, скільки обслуговуючого персоналу Щербаня та Омельченка. Але теж – заради справедливості – я говорю не про всіх суддів Господарського суду Сумської області.

Але зараз – про продажних. Кожен з них біжить на перший виклик Щербаня в обласну адміністрацію (а скорше за все, зараз їх вже, мабуть, і не Щербань викликає, а хтось з його помічників) і запитує такий суддя: “А що вам треба? Закони нам – не писані. Ми у всіх все заберемо на вашу користь. Хай тільки БТІ на чолі з Бевзою встигає штампувати свідоцтва на право власності “Агроконтракту”, “Прогрес-Інвесту” та іншим, кому скажете. Ви тільки натякніть”. Ось такий у нас Господарський суд.

Кор.: До речі, здається, вже другий рік підряд будується в районі проспекту Шевченка нова будівля Господарського суду Сумської області. Я, як журналіст, не чув, що існують у бюджеті якісь кошти на це, чи існує відповідна державна програма...

О. Сахно: І не почуєте. Факт будівництва споруди Господарського суду – є логічним продовженням стосунків суддів цього суду зі Щербанем. Точніше, є продовженням служіння СУДУ одній людині.

Де це бачено, коли у так званій правовій державі, йде нібито всенародне будівництво не парку, не будинку для інвалідів і не інтернату, а будинку суду!? Чому нібито “всенародне”? Давайте подумаємо, що означає “всенародно”. Це, коли кожен житель чи однією чи двома цеглинами, гривнею чи двома бере у будівництві участь. А що маємо у випадку зі спорудженням будинку Господарського суду? То Дашутін грошей дав (“Укрросметал”), то міський голова Сум дав, то Щербань дав звідкись. А що взамін? А взамін те, про що я сказав вище: беззаконня у судовій системі в угоду щербаням, омельченкам, а також наближеним до них. Так що це виходить: правосуддя взамін на будинок? Правосуддя взамін на подачки? У Державному бюджеті має на це бути виділено кошти.

І якщо добудують ту “євроспоруду”, то там треба буде розмістити або навчальний заклад, або лікарню, або міський громадський центр...

Кор.: Питання купівлі-продажу нерухомості теж, виходить, не може обійти Господарський суд? Я маю на увазі спірні питання.

О. Сахно: Ну ми ж вже говорили про це. У Сумському БТІ сидить у директорському кабінеті С.Г. Бевза, і по команді Щербаня та Омельченка підписує папірці. Але не прості папірці. Папірці на вагу золота. Це – правовстановлюючі документи, на підставі яких можна купувати або продавати нерухомість. Свідоцтва на право власності на нерухомість він підписує. І постійно міняє на тих папірцях власників нерухомості. Власник, думаючи, що у нього є нерухомість, шукає під неї кошти, укладає договори, наймає робітників, бере на себе інші зобов’язання... Але ж він глибоко помиляється, роблячи такі дії. Бо не взяв до уваги, що є такі люди, як Володимир Петрович Щербань, Володимир Павлович Омельченко з їхнім обслуговуючим персоналом. Одні підписують свідоцтва, інші – судові рішення... А в результаті відбувається пограбування людей.

Я б хотів підбити невеличкий підсумок. Маємо систему. Омельченко за прямою вказівкою Щербаня-Януковича – і явно – Кучми викрадає нерухомість через БТІ. У них у кишені знаходиться Господарський суд Сумської області, у них у кишені – частина суддів загальної юрисдикції, у них є телефонне право на Харківський апеляційний господарський суд. Але тільки Вищий господарський суд та Верховний суд України – не у них у кишені. Тільки вищі інстанції стоять на букві Закону. І тільки той, хто знаходить сили дійти із Сумщини до Києва – той виграє проти цієї зграї місцевих керівників. Бо за їхніми спинами – беззаконня. А поки що лише тільки в Києві Закон має силу. Я маю на увазі суди вищої інстанції. І конкретний приклад цьому – сумське підприємство “Холодильник”, від пограбування якого законного власника захистив і Вищий господарський, і Верховний суди. І наостанок: підтвердженням того, що у Києві головною є сила, а головне – дух Закону – говорить той факт, що загальновизнані факти публічного, цинічного насильства над народом під час виборів Верховний Суд визнав.

Розмовляв Г. Опанасенко