Попередня версія:

Газета сумської міської влади – як взірець порушення законодавства

Інша тематика

Маємо безпрецедентний факт: ювілейний, до 350-річчя міста Суми, випуск газети Сумської міської ради “Суми і сумчани” вийшов у світ підпільно, тобто, нелегально, а значить і незаконно.



Цим фактом порушено законодавство України, зокрема, статтю 32 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, яка звучить так:

“Стаття 32. Вихідні дані

У кожному випуску друкованого засобу масової інформації

повинні міститися такі вихідні дані:

1) назва видання;

2) засновник (співзасновники);

3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

6) тираж;

7) ціна або помітка «Безкоштовно»;

8) адреси редакції, видавця, друкарні;

9) серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну

реєстрацію;

10) видавець (співвидавці).

Розповсюдження продукції друкованого засобу масової

інформації без вихідних даних забороняється.”

З усіх, перелічених вище, вимог Закону редакція міської газети виконала лише перший і четвертий пункти, тобто, зазначила назву видання, порядковий номер випуску і дату його виходу в світ. Порушивши цей Закон, газета “Суми і сумчани” порушила і Закон України “Про інформацію”, який визначає законність поширення інформації основним принципом інформаційних відносин (стаття 5 Закону).

Такий випадок в редакційній практиці, можна сказати, унікальний. І цьому факту можна було б і не приділяти публічної уваги, списавши його на недолуге керівництво редакції газети. 

Однак, тут справа принципова. Адже невідомо яким тиражем, невідомо де і як була виготовлена не листівка, не рекламний буклетик, а газета міських органів влади, газета, на фінансування якої у бюджеті міста закладені кошти територіальної громади.

Мало в те віриться, що ніхто з редакційного колективу цієї газети не побачив очевидного: того, що видання підписується до друку (якщо ця практика взагалі ще залишилась у цьому колективі) без вихідних даних. Це те саме, що виїхати з гаражу, познімавши з автомобіля держномери.

Заради чого “пожертвували” вихідними даними “Суми і сумчани” у своєму 36-му номері від 2 вересня? Може, заради того, аби на останній сторінці “возвеличити” Сумського міського голову (сьогодні – виконувач обов’язки голови С.В. Клочко), і заодно – ту політичну партію, яку він представляє? Адже інтерв’ю має явно рекламний зміст і запопадливу перед “мером” риторику. І ця запопадливість присутня у таких газетярів незалежно від того, хто перебуває на посаді голови, його заступників. Чи редакція газети Сумської міськради не вважає такі інтерв’ю рекламою? А саме – політичною рекламою, яка так само, як і будь-яка реклама, має оплачуватись?

Ось тут – і наступні порушення законодавства з боку цієї газети, а саме – законодавства про політичну рекламу. Може, хтось хоче заперечити, що інтерв’ю з в.о міського голови не є політичною рекламою? Гадаю, це буде важко довести в суді. Незважаючи на те, що під матеріалом немає позначки про те, що публікація поміщається на правах реклами. Тут маємо справу з прихованою рекламою. І саме це довести легко.

Це саме стосується й інших матеріалів цього номера газети. Ось, приміром, знову без позначки “На правах реклами” матеріал, у заголовку якого – назва партії і слова: “реальні справи”. А також – окремим блоком (з фотографією голови партії Ю. Бойка) – його вітання з нагоди ювілею Сум.

Матеріал на одній з попередніх сторінок теж містить приховану політичну рекламу. Зокрема, рекламу партії на чолі з Юрієм Кармазіним.

Немає питань: нехай себе рекламують всі, хто хоче. Але не на сторінках газети, фінансованої з міського бюджету, а значить – і з кишень жителів міста. Чому це ми маємо розплачуватись за рекламування іншого? Проте, мені здається, що подібні матеріали оплачуються. Тоді де позначка? Оплачуються на інших умовах? Тоді знову – чому для публікації таких матеріалів використовується площа сторінок комунальної газети? Не вистачає редакції фінансів? Тоді друкуватися можна тим обсягом, на який вистачає. Вже “Суми і сумчани” кошти “проїли” і заробляють рекламою і матеріалами на замовлення? Тоді я б порадив перереєструватись на комерційне видання, змінити засновників, співзасновників... Порадив би визначитись керівництву цього видання в принципових питаннях. А заодно запитати у себе, чи не стало воно жертвою соціальної мімікрії перед тими, хто замовляє. Тобто, чи не втратили журналісти газети “Суми і сумчани” власної точки зору (якщо така була) саме як журналісти?

Прикладом такої мімікрії може служити матеріал під назвою “Депутат з майдану” у цій же газеті. Я розумію, коли депутат міськради публікує звіт про свою депутатську роботу за відповідний період часу. Але не розумію, коли в газеті міськради про депутата пишуть, який він гарний, до якої політичної партії належить тощо. Хочеш розказати про себе, про своє членство – будь ласка: заплати за публікацію приватному або комерційному часопису, що мають великі тиражі. Або за свої гроші видай брошуру про себе і роздавай хоч своїм виборцям, хоч жителям всіх Сум.

І взагалі: чому це так вийшло, що у святковому номері “гарним” депутатом виявився саме член Соцпартії? Простий збіг обставин?

Якщо є ідея заснувати рубрику, де б висвітлювалась робота депутатів, то матеріали під такою рубрикою мають бути у формі звітів про свою роботу. Не тільки писати, що зроблено, але й що не зроблено і головне – аналіз з точку зору депутата, чому не зроблено.

Газета Сумської міської ради “Суми і сумчани”, на моє переконання, є ілюстрацією того, як змістовна частина газети, а також спосіб роботи трудового колективу редакції не відповідають правовому і юридичному статусам видання. Результатом такого стану речей і маємо те, що маємо: допрацювались до того, що вийшли без вихідних даних.

У матеріалі “Суми і сумчани” – для вас!” редактор відділу, зокрема, пише “...Святковий номер колектив редакції газети “Суми і сумчани” готував з особливою старанністю.” Явно, що перестарались...

На моє переконання, фракція РХП у Сумській міській раді мусить подати депутатський запит стосовно факту виходу та поширення святкового номера газети Сумської міськради “Суми і сумчани” без вихідних даних, що заборонено законом, а також щодо публікації на її сторінках прихованої реклами чи рекламних матеріалів, не оформлених у відповідності до законодавства. Крім того, фракція РХП має ініціювати розгляд та прийняття міською владою документу, який би став Законом для діяльності газети, яка фінансується з міського бюджету. Не є важливим те, як цей документ називатиметься – концепцією газети чи програмою. Важливо те, що він має відображати дух і слово закону та логіку речей у цьому житті.

А найперше, депутати могли б зацікавитись просто текстом статуту редакції комунальної газети «Суми і сумчани». Можливо, в ньому закладені засади товариства з обмеженою відповідальністю чи взагалі – приватного підприємства?

Я впевнений, що депутати не мають права минати такі «дрібнички». Бо затуляючи очі на них, так само затуляються і на більш «глобальні» проблеми міського господарства – господарства місцевої громади, а значить і кожного з нас. Це – не високопарні слова. Це є те, що стосується безпосередньо мене і середовища мого проживання. Мені не байдуже скільки має стояти на квадратний метр лавочок чи урн у місті. Іноді навіть папірець немає куди викинути. Виникає питання: є норми, за якими мають ставитись урни чи немає? Якщо вони є, то чому урн немає? Де наші гроші? Мені нещодавно потрібно було взяти довідку з адресного бюро. Так за цей папірець з мене взяли 18 гривень у міський бюджет! Куди ті гроші пішли? А скільки інших податків ми платимо?! Мільйони гривень! І чому я мушу в комунальній газеті читати не про те, куди йдуть наші з вами гроші, а вішати собі на вуха чиюсь політичну чи якусь іншу рекламу?

                                                                        Юрій Мацько, член РХП