№ 6 (49):

Державний посадовець на прес-конференції

Гумор

На своїй прес-конференції досвідчений чиновник з непід’ємним життєвим багажем і двома посадами вищого рангу Азарович не скупився ділитися думками з журналістами, які, проте, хотіли більше почути відповіді на свої запитання:


– Я маю багатий досвід і мене не треба, так би мовити, провокаційними питаннями відводити, розумієте, від державного мислення.

...Ось я й говорю, що набачився у житті усякого. І шкоринку хліба в дитинстві, і цукор-рафінад, тому що батьки й діди – «Всьо для фронта, всьо для побєди», «Целіна» з «Возрождєнієм» і все було скромно. Не так, як зараз. А зараз як: тільки що не так, як зразу люди нутро своє показують, проявляючи при цьому «несознательность» з інстинктами різними.

Так говорив Азарович, вірячи в те, що говорив, і вкладаючи у слова всю вагу двох посадових окладів вищого рангу.

Конференц-зал був битком набитий, тому що кожен прагнув подивитися на те, як вірив Азарович у те, що говорив.

– Ось який-небудь фраєр, – вів далі Азарович, – замість того, аби задавати безглузді запитання про те, коли підвищиться у нього життєвий рівень, взяв би та й затягнув на собі пасок тугіше і з почуттям свідомості. Щоб переждати разом з усіма період тимчасових труднощів. А не показувати, розумієте, своє нутро з різними інстинктами та ще й з рефлексами. Так можна, знаєте, далеко зайти.

Так говорив досвідчений чиновник Азарович, вкладаючи у свої слова державний смисл і вагу двох посадових окладів вищого рангу.

– А що таке – фраєр? – запитав із залу якийсь провінційний журналіст не з тим, аби під’южити, а патріотично.

– Фраєр, – говорив Азарович із глибоким знанням суті питання, – це той, хто хоче більше, чим положено. А нам треба такі, які знають, що хочуть, і це їм підказує затягнути паски тугіше. Головне, щоб – сознатєльно. Ось у чому є сила нашого суспільства.

І в цьому місці прес-секретар Азаровича починав розуміючи і схвально кивати головою, переводячи погляд прямо у його зовнішній вигляд, щоправда з боку вуха, але всеодно, це дуже важливо і державної ваги.

Зал також помалу переймався важкістю і відповідальністю державних справ, які самовіддано звалив на себе цей чиновник, тому що він посадовець від народу, і після прес-конференції на журналістів чекав фуршет.

Взагалі, робота на державній посаді вимагає багато часу і величезних затрат енергії. Від цього посадовці аж міняються. І їхнє нутро, яке у важкі часи – коли шкоринка хліба і «пам’ятаємо подвиг ветеранів» – проявляло себе дружбою і «підстав плече товаришу», саме зараз надто рідко проявляє себе так, і зовсім не до оточуючого народу, а здебільшого до рідної чи наближеної кишені.

Про що тільки ще не розповідав досвідчений (тому що – на двох посадах і шкоринка хліба у дитинстві) чиновник Азарович: і про виважену політику, і про прислужників Заходу, і про дружбу, «которую не отнять», і про прочитані назви книжок. І зал був наповнений присутніми, як життя Азаровича – життєвим досвідом і державними посадами.

Харитон Неписьменний